Будь-хто, хто розмовляє іншою мовою, скаже вам, що кожна мова має свій характер. Мова формує не лише спосіб нашого мислення, вона формує наші почуття.
У своїй роботі режисером-документалістом я багато спілкуюся з людьми про те, як вони сприймають інформацію – минулого року ми багато говорили про те, як вони сприймають новини про війну в Україні. Цікаво те, що попри відомий факт, що Болгарія глибоко вражена отруйним впливом російської пропаганди, більшість людей не говоритимуть з вами про те, на чиїй вони стороні. Вони будуть говорити з вами про нейтралітет. Це слово, яке поширюють проросійські ЗМІ, це гасло ультраправих - жоден випадковий болгарин не купиться на слово “війна”, навіть якщо його “продають” найвпливовіші популісти Болгарії, тому вони продають «мир і нейтралітет». Та чи може бути нейтральна сторона у війні? А як щодо нейтрального співчуття? Нейтральні обійми?
Як ви можете проковтнути такий класичний пропагандистський трюк? Починаючи з «об’єктивної» інформації з добрими намірами, ці уривки новин розпадаються на слова, на звукові фрагменти, які стають добривом для нового душевного стану. Фраза за фразою, мова ретельно приховує наші почуття та поступове зниження чутливості, аж поки не подасть нам як на блюді нашу власну байдужість.