Невидимий сад. Архів квітучих рослин і спогадів.

змішана техніка / паперове мереживо, фотографії художників та героїв різних періодів в Україні та за кордоном, традиційна тканина ручної роботи

Мистецтво садівництва з давніх-давен було не лише глибокою метафорою, а й дією, спрямованою на культивування нового життя, коли людина не домінує у своїх стосунках із рослинами, а натомість допомагає їм прорости, створюючи дружню екосистему майбутнього, яка їх оточуватиме. Садівництво – це мистецтво турботи, поваги, скромності, кропіткої праці та надії.

У час війни, коли ти відірваний від рідної землі, не відчуваєш її сили під ногами і світ шалено швидко котиться у прірву, я обираю – садівництво. Саджаю справжній, хоч і нематеріальний, сад українських рослин – і пов’язаних із ними спогадів вимушених переселенців. Рослини, які українці зустрічали за кордоном, але вони виразно нагадують їм батьківщину та особливі моменти з минулого.

Цей проект є початком більшого дослідницького проекту з вирощування так званого «метафізичного саду», спроби візуалізації сильних невидимих ​​зв’язків людей із рослинами їхньої землі, і не лише з рослинами, але й один з одним, з навколишнім середовищем, їхнім минулим та сьогоденням.Невидимий сад спогадів і рослин здається досить крихким і ефемерним, але за шарами образів, думок, почуттів, запахів і слів є могутнє і невидиме для ока нескінченне кореневище (що означає ботанічний термін, пізніше запозичений філософами) - нелінійна мережа коренів, що не має початку і кінця, що об'єднує крім коренів дерев також безліч живих організмів, що дозволяє рослинам спілкуватися на величезній відстані, сигналізувати про небезпеку, переносити поживні речовини. і...жити.

Переживаючи радикальні трансформації в новій воєнній реальності після повномасштабного російського вторгнення в Україну, багато українців зараз переживають часи внутрішньої перебудови, самотності, переоцінки почуттів, але духовно-ментальне кореневище зв’язків із землею та нацією, свого роду коренева система, попри всі труднощі, продовжує працювати, наповнювати і давати сили.

Проект «Невидимий сад. Квітучі рослини та архів спогадів» показує цю систему та її зв’язки між людиною та природою не буквально, а приховані за багатьма шарами, крихкими моментами, нитками та вузлами зв’язки, з яких витканий наш внутрішній і зовнішній світ.

Поєднуючи документальні дані та дослідження з художньою візуалізацією пам’яті та досвіду вимушеної міграції, завдяки ретельному поєднанню фотографії, текстів, матеріалів і технік, зображення кожної рослини та пам’яті з’являється та перетворюється на сторінку з архіву документального мистецтва. Через метафору рослин і садівництва ми стикаємося з переплетенням культури, середовища, історії, людей і природи, людини та рослини.

Ольга Філончук Ольга стала театральним художником-сценографом 13 років тому після закінчення Київської академії декоративно-прикладного мистецтва та дизайну після 6 років навчання по вишивці, костюмі та традиційному українському мистецтві. Працювала з різними театрами в Україні та за кордоном, створила понад 50 вистав як сценограф. Після широкомасштабного російського вторгнення в Україну життя Ольги кардинально змінилося. Рятуючись від війни, вона переїхала до Німеччини, змінилися теми й форми її творчості. Вона почала більше працювати з темами війни, міграції та культурної ідентифікації, співіснування людини та природи, зв’язку з довкіллям у форматі фотоколажів, документальних художніх книг та інсталяцій.